На Лисянщині віддали останню шану нашому землякові, мужньому воїну Григорію Сілаєву, для якого обов’язок, честь, Батьківщина були не просто словами, а життєвим дороговказом.
Народився Григорій на Донеччині, в місті Волноваха, яке нині страждає від російських окупантів. Зростав у дружній родині Сілаєвих – батька Віктора Григоровича та мами Анни Миколаївни, які згодом переїхали на Лисянщину, в село Зірка.Батьки працевлаштувалися на сільгоппідприємство у сусіднійМар’янівці, а Гриша з братом Дмитром стали ходити у місцеву середню школу. Вчителі пам’ятають його доброзичливим, скромним, спокійним. Після закінчення школи навчався у Білій Церкві, потім працював на Мар’янівському свинокомплексі. Не шукав легких шляхів, завжди був прикладом у роботі.
Григорій Сілаєв був старшим стрільцем десантно-штурмового взводу третього десантно-штурмового батальйону. Брав участь у бойових діях на Курському напрямку. 28 жовтня 2024 року родина отримала сповіщення, що солдат Сілаєв зник безвісти на полі бою 24 жовтня 2024 року. Близько року ніхто не знав про його долю, близько року мама з дружиною і всією сільською громадою плекали надію, молили Бога, щоб Григорій залишився живим і якнайшвидше повернувся додому. Проте, дива не сталося… Аналіз ДНК засвідчив непоправну втрату. Григорій Вікторович загинув на полі бою в районі населеного пункту Новоіванівка Суджанськогорайону Курської області, з честю виконавши свій військовий обов’язок.
« Пам’ятаючи нашого Гришу – ми маємо бути кращими, сильнішими, мудрішими. Пам’ять про нього – не тільки скорбота. Це наш обов’язок жити так, щоб жертва, принесена ним, не була марною. Будьмо гідними наших Героїв!» – сказала тароста Мар’янівського старостинськогоокругуВалентина Паливода.
