Коли в лютому 2022 року російські ракети вразили українські міста, Віталій Коренев, житель Черкащини з позивним «Кент», перебував у Чехії. Працюючи за кордоном, він навіть не розглядав варіант залишитися в безпеці. Його рішення було твердим: повернутися додому й захищати Україну.
«Кент» вступив до лав 42-го окремого стрілецького батальйону «Черкаські стрільці» і опинився в самому серці запеклих боїв на Донеччині — під Пісками та Водяним. Віталій згадує довгі місяці під постійними обстрілами, атаку танків, артилерійські залпи, небезпеку від дронів, які вдень і вночі зависали над позиціями.
«Найважче — це втрачати побратимів», — зізнається Віталій. Його найболючіші спогади пов’язані з евакуацією поранених з-під обстрілів. Під градом куль і вибухами снарядів він неодноразово витягав бійців із поля бою, рятуючи їх ціною власного ризику.
«Головне — не залишати своїх», — говорить старший сержант. Для нього кожен врятований товариш — це ще одна маленька перемога у великій війні.
На фронті Віталій отримав дві важкі контузії й поранення. Його перевели до тилової роти охорони, але він не полишає думок повернутися на передову, навіть готовий замінити свого сина-морського піхотинця.
«Перемога буде за Україною. Вона солодка і гірка водночас, бо ціна занадто висока», — ділиться Віталій. Попри всі труднощі, його підтримує родина: дружина, яка чекає вдома, і трирічний син, який мріє обійняти тата.
Командир батальйону називає Віталія «трудівником війни». «На таких, як він, тримається наша земля. Він не шукає слави чи нагород, але заслуговує їх сповна», — наголошує «Батя».
Ця історія — про справжніх героїв, які не вагаючись, віддають усе заради свободи і майбутнього нашої країни. Вони, як і Віталій Коренев, мріють про мир, але щодня доводять, що готові йти до перемоги за будь-яку ціну.