Сімейний кодекс України встановлює обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180).
Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (стаття 181 СК).
Проте не завжди після досягнення дитиною повноліття припиняється обов’язок батьків утримувати її.
Про те, законодавство передбачає випадки, коли надання матеріальної підтримки продовжується і після 18 років.
Підстави для цього є такі:
1.Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни – особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (стаття 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
Потрібно зазначити, що батьки не будуть зобов’язані утримувати повнолітню дитину, якщо вони самі є непрацездатними та потребують допомоги або якщо їхній заробіток не дозволяє їм здійснювати утримання.
У разі ухилення від сплати аліментів, дитина або той із батьків, з яким вона проживає, можуть звернутися до суду для їх стягнення.
2.Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (стаття 199 СК).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (стаття 196 СК).
За додатковою юридичною допомогою Ви можете звернутися до Громадської організації «Черкаський правозахисний центр»: (067) 522-57-10 (Telegram, Viber).
