Дороги на Лисянщині – це квест на виживання. Не їзда, а екстрим: ями такі, що колесо там лишити, як води напитися. Місцями здається, що це не дорога, а полігон для танків. І головне, питають водії, хто відповість за те, що в тих же екстремальних Смільчинцях ти залишаєш колесо, ходову, а далі – пішки? Самі жителі села теж натерпілися від такого бездоріжжя, адже великовагові фури, щоб не попасти в ями на дорозі, об’їжджають їх мало не під хатами, від чого ті руйнуються. От смільчани і вирішили нагадати владі, перекривши днями автотрасу державного значення, яка проходить через село: дорога – це не лише засіб пересування, а й обличчя громади, безпека і комфорт людей. Кажуть, такі акції стануть постійними, бо скарги і петиції залишаються без розгляду.
Місцевий житель Сергій Іщенко, який давно переймається цією проблемою, зауважує, що жахливий стан доріг та пошуки рівного асфальту серед ям, відсутність розміток— це стандартна ситуація не лише для вулиць Смільчинець, а й Лисянської громади в цілому. Її керівництво, каже він, взагалі не дбає про розвиток територій, включаючи і мережу доріг, і це змушує людей самому шукати вихід із ситуації, залучаючи громадських активістів, депутатів усіх рівнів. Зараз в Україні з’явилась можливість поскаржитись не до комунальної служби, яка частіше за все ігнорує подібні звернення, а до поліції. Що, власне, і зробив лисянський активіст і волонтер Микола Дяченко, викликавши працівників поліції на небезпечну ділянку дороги. Якщо всім разом взятися за справу, переконаний він, то проблема швидко вирішиться, і не буде соромно за Черкаську область, в’їжджаючи з боку Київщини з її доглянутими дорогами.
