29 серпня 2024 року, у День пам’яті захисників України, у селі Васильків Шполянської громади відбулося відкриття меморіальних дошок землякам, які загинули на війні.
До присутніх звернувся в.о. міського голови Олег Кошовий, висловивши співчуття родинам, друзям, побратимам загиблих Героїв. Він запевнив, що жодна зі смертей наших захисників не буде пробачена, що довіку пам’ятатимемо й шануватимемо подвиг кожного Героя.
Микола Федоров, капітан, офіцер першого відділу Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, висловив найщиріші співчуття родинам полеглих воїнів, зазначив, що ми у вічному й неоплатному боргу перед ними, адже вони вже заплатили найвищу ціну за наш із вами спокій і надію на мир на українській землі. Тому й повинні гуртуватися, допомагаючи тим, хто вдень і вночі в окопах виборює для нас кожен світанок.
Також до своїх односельчан звернувся староста Васильківського старостинського округу Іван Дубина, подякувавши всім за згуртованість в облаштуванні меморіалу. Крім того, він наголосив, що жоден подвиг не буде забуто і пробачено. Ми помстимося ворогу за сльози і біль втрати, який нічим не заглушити.
Право відкрити меморіальні дошки було надано рідним загиблих Героїв.
Прохоров Дмитро Олексійович народився 14 лютого 1998 року в селі Васильків. У 2013 році після закінчення дев’яти класів вступив до Васильківського ПТУ, де здобув спеціальність «тракторист-машиніст». На строкову службу призваний у жовтні 2020 р., яку проходив у IV прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді «молодший інспектор прикордонної служби 3-ї категорії — оператор групи комплексу відеоспостереження та сигналізації відділення зв’язку». 23 лютого 2022 року Дмитро разом із побратимами заступили для несення служби у складі зміни прикордонного наряду по охороні та обороні державного кордону України в районі населеного пункту Борисівка.
24 лютого близько 04:50 з території росії розпочався масований артилерійський обстріл прикордонної території України з подальшим вторгненням в Україну російських окупаційних військ. Під артилерійський обстріл потрапив особовий склад зміни прикордонного наряду, де ніс службу Дмитро Прохоров. Зв’язок зі складом зміни було втрачено. Довгий час Дмитра розшукувала мама зі своєю рідною сестрою по всій Україні та далеко за її межами. На жаль, безрезультатно й довго. 5 листопада 2022 року в районі населеного пункту Борисівка Харківського району було виявлено тіло військовослужбовця, який загинув 24 лютого 2022 р. Після проведення судово-молекулярної генетичної експертизи встановлено, що Д. Прохоров загинув від вибухової травми під час несення служби по охороні Державного кордону України. Посмертно Дмитро нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня.
2 липня 1995 року в селі Васильків народився Лисенко Євгеній Станіславович. По закінченню школи вступив до Вінницького вищого професійного училища Департаменту Державної служби охорони при МВС України, по закінченню якого у 2015 р. отримав диплом за спеціальністю «правоохоронна діяльність». У цьому ж році був призваний на строкову службу, яку проходив у смт. Старичі Львівської області в артилерійських військах на посаді «навідник». У 2017 р. звільнений у запас і зарахований до військового резерву першої черги. Після повномасштабного вторгнення росії в нашу країну 24 лютого 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. 25 лютого відправлений у м. Бердичів Житомирської області на навчання. Загинув Євгеній 25 березня 2022 р. біля села Вірнопілля Ізюмського району Харківської області, виконуючи бойове завдання, захищаючи Батьківщину, отримав мінно-вибухову відкриту черепно-мозкову травму, несумісну з життям.
Агафонов Олег Васильович народився 11 вересня 1984 року у селі Свидник Турківського району Львівської області. У 1985 році разом із сім’єю переїхали до села Іскрене, де і стали проживати. У 2009 році одружився. Разом з дружиною проживали в с. Васильків. Працював Олег на Васильківському цегельному заводі, потім — на Шполянському заводі запасних частин. У 2010 р. народився син Дмитро, у 2012 — донька Анна. З 2016 по 2022 рік працював у столиці. 1 березня 2022 року був призваний до лав ЗСУ і став до служби в складі десантно-штурмової бригади. Загинув Олег Агафонов 3 липня 2023 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, отримавши при виконанні бойового завдання осколкові поранення, несумісність життям.
Мірсайдов Анатолій Олександрович народився 24 вересня 1986 року в м. Черкаси у робітничій сім’ї. Після закінчення школи працював вантажником на консервному заводі, різноробочим в Черкасах. У 2020 році одружився, пішов працювати на Укрпошту комплектувальником. У 2022 р. перед початком війни померла його дружина, і Анатолій із чотирма дітьми переїхав у Васильків, де став до роботи у лісництві.
25 вересня 2023 р. А. Мірсайдов був мобілізований. Проходив навчання у Польщі. Загинув 19 грудня 2023 р. поблизу н.п. Терни Лиманського району Донецької області, виконуючи бойове завдання.
Нестерпно боляче від кожної історії, яка б мала ще тривати…
Але серця наших оборонців навік спинила ворожа рука…
Освячення меморіальних дошок провів священник Православної церкви України, військовий капелан Микола Сакундяк.
Пісня «Сини України» у виконанні Вікторії Верби проникла в кожну душу, викликавши сльози невимовної туги за втраченими життями наших земляків.
Відтепер щодня воїни-Герої з меморіальних дошок мовчазними поглядами зустрічатимуть і проводжатимуть учнів, односельчан, нагадуючи, що вони віддали життя, аби ми могли жити в мирі та спокої.
Вічна шана і слава нашим полеглим землякам, які назавжди стали до лав Небесного війська!